Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.
Чё, народ! Это ваш заблудший братан из рэп-команды. Сегодня я расскажу вам о том, как я раскололся на закладки и получил сверхспособности. Но сначала, дайте вам пару сочных строчек в стиле:
Псилосибином зибином потраханый,
Внутренний наркоман к музыке приходит.
Марихуана, гидрокодон и джей,
На этом конопляном вихре я летаю.
Так вот, парни, сидел я один в своей комнате, вся в депрессии. Флопом себя ощущал, достигнуть целей понятия не имел. Время то пошло, а я так и расслаблялся. Диктовал-диктовал микрофону, а концентрация пропала.
И тут мне одноклассник небось, такой юный наркоман, говорит: "Чувак, у меня фишки есть! И я решился.
Поймал нас на душе, когда вместе с ним пошли в подвал. Там он достал откуда-то эти псилоцибиновые грибы. Ну, я когда их увидел, сердце стало стучать так, будто сразу несколько музыкальных инструментов сыграли в моем груди. "Это для тебя, бро", - сказал он и всё это добро передал мне.
Я схватил грибы и сидел с ними в руках, разглядывая их. Знаешь, такие вот коричневые и сырые, но одновременно красивые, как картина в музее. "Их ещё называют галлюциногенными грибами, - сказал он. - Они смогут расширить твоё сознание, подтолкнуть тебя к твоим целям".
И тут я вспомнил о своей музыке, о своих талантах, которые так давно зарыл где-то глубоко в себе. Эти грибы были моей надеждой на новый виток моей жизни. Я решился, съел их, прокатился на этом волшебном ковре галлюцинаций.
Братцы, представляете, что произошло? В тот момент, когда грибы начали действовать, я погрузился в другую реальность, в мир цветов и звуков. Я увидел, что моё творчество было не просто завалено, оно было задавлено. Но я также понял, что только я могу освободить его и найти свою истину.
Холодный пот начал стекать по моему телу, я ощущал прилив энергии и новых идей, которые прорывались в мою голову. Я понял, что эти грибы - мой ключ к успеху, к своим целям. Они разбудили во мне зверя, который никогда не знал покоя.
На следующий день после прихода наркотиков я встал с постели и сразу же побежал к своему компьютеру. Начал писать тексты, мелодии, сочинять биты. Мои пальцы летели по клавишам, я словно погружался в новый состояние творчества. Я был на пути к своему первому хиту, я чувствовал это.
Вскоре я уже был на своей первой студийной сессии. Я знал, что мне нужно рассказать людям о своём путешествии с псилоцибиновыми грибами и о том, как они помогли мне найти себя. Я начал рэповать о том, как их действие пробудило во мне силу, как я перестал быть флопом и стал настоящим хип-хоп героем.
Мои рифмы стекали со словами, словно ручеёк из меда. Я чувствовал, как весь мир внимательно слушал меня, как моя музыка взрывала плееры и сабвуферы. Я стал героем улиц, мои грибы стали моими сокровищами, которые я собирал и делал своим брендом.
Фигачил я свои треки, записывал клипы, выступал на тусовках. Везде, куда бы я ни пошёл, меня узнавали, поглащали мои слова, вдыхали мою энергию. Я был наркоманом музыки, а мои фанаты - моим наркотическим приходом.
И теперь, когда я уже несу свою музыку в каждый уголок мегаполиса, я понимаю, что всё это стало возможным благодаря псилоцибиновым грибам. Они дали мне силу и уверенность в себе, чтобы преодолеть все преграды на пути к своим целям.
И так, ребята, не бойтесь экспериментировать в поисках своего пути. Ведь кто знает, может ваши грибы лежат где-то рядом, ждут, чтобы вы их обнаружили и добились такой же победы, как и я. Это было вашим закладками судьбы, вашим приходом и вашей дорогой к успеху.
На этом пока всё, братва! Подписывайтесь на меня в соцсетях, слушайте мою музыку, скачивайте её с торрентов (ха-ха, шутка!). И помните, всегда ищите свои закладки, которые помогут вам найти верный путь к своим целям. Stay high!